Село моє: пишаюсь, славлю і люблю
День села
21 листопада в день освячення нашої Свято-Михайлівської церкви село Воронківці відзначає День села. Своїми дзвонами церква закликала всю громаду на святкову Божественну літургію. Протоієрей, настоятель нашої святині, привітав усіх присутніх з храмовим празником. Побажав у кожну родину Божої благодаті, миру і злагоди, непохитної віри у завтрашщній день. Завдяки не байдужим до святого храму прихожан та спонсорів, з кожним роком наша церква стає все кращою, не зважаючи на свій вік. Односельці подякували отцю Андрію за його добрі справи, за захист і підтримку, за його молитви до Бога за усіх нас. По завершенню церковної служи, жителі села та гості були запрошені на громадський обід, який відбувся у відремонтованому сільською радою салоні урочистих подій. В ошатно прибрано залу сільського клубу, поспішали жителі села на святковий концерт, який був підготовлений зав. клубом Чепелюк Р. В. та зав. бібліотекою Самолюк. Сільський голова Простак А. С. привітав односельчан із святом, побажав землякам процвітання, родиного затишку, миру на нашій землі. Підводячи підсумки, Анатолій Сергійович розповів про справи, які були зроблені протягом року для покращення життя громади села, а саме: ремонт клубу, медпункту, встановлення дитячого майданчика, війшла в дію програма "Підтримки народжуваності", а також надання матеріальної допомоги важкохворим односельцям. Гарними,теплими словами вшанували педагогічний колектив Воронковецької школи та дитячого садочку, працівників сільської ради, торгівлі, відділення зв'язку, залізної дороги, медичних працівників, приймали вітання й наші хлібороби, які не покладаючи рук з діда-прадіда з раннього ранку до пізнього вечора трудяться в полі та домашньому господарстві.
Приватний підприємець Мартинюк Володимир Миколайович, що заготовляє молоко в селі, привітав усіх присутніх з Днем села та з Днем працівників сільського господарства. Вручив подарунки найкращим здавачам молока: Комар Людмилі, Кошейко Любі, Тимченко Людмила, Кондратюку Василю та запросив всіх здавачів молока до святкового столу, який він їм організував. В цей день приймали вітання найповажніші жителі села: Сологуб С.В., Янковська К. М,Лисак Ф. М., ТІтенко О.І. та наймолодшими: Лацюк М., Сологуб Н., Цісар Т., Ткачук А., Ліпська З.. На святі перевернули сторінки історії розвитку села, згадали страшні роки Голодомору, ІІ Світової війни,Сьогодені нам знову доводиться захищати свої кордони й інтереси держави. Всі тяготи цієї війни й відчули наші односельці: Андрощук С., Вінцківський Т., Данелюк Ю., Купчик Д., Леськов М., Ліпський В., Ліснюк М., Простак А., Сорока В., Цимбалюк О., Ковтонюк Д.,Янковський М, Янковський С., Пузірей І.. Ми схиляємо голови перед величним подвигом цих воїнві, що прославили себе не лише силою духу, а й самопожертвою та мужністю, які не шкодуючи здоров'я та життя, стояли та продовжують стояти на Сході України.
Люди нашого села трудяться у різних сферах виробництва й кожен із них заслуговує на слова подяки за свою працю. Сьогоднішнє свято дало змогу зігріти серця добром і залишити найкращі спогади.
Піснями, віршами та танцями присутніх вітали аматори сцени: Шпаченко М., Шпаченко С., Григорчук О., Савчук М., Калинич В, Андрійчук О., Ліпська М, Данелюк І, Ткачук Т., Чорнобрива С.. Щиро сміялися глядачі зі сценки, що була майстерно виконана учнями 11 класу Рублюком О, Супурко Д,, Захарчуком М..
На завершення свята усіх присутніх привітала зав. бібліотекою Самолюк Г. Д. та подякувала від імені громади усім учасникам за чудовий концерт, а також сільському голові Простаку А.С., ПП.Мартинюку В.М. за подарунки, які вони підготвуали учасникаам концерту, а також Фоміній Т.О. за допомогу у проведені даного заходу.
Веселими музиками та гарячою смачною юшкою з риби, органівані ПП. Мартинюком В. М., було завершено День села.
Усім жителям села припало до душі святкування Дня села
.
13 грудня православні християни відзначають День пам'яті апостола Андрія Первозванного. Це не тільки церковне свято, а й народне , яке називається Калиті. У цей день у сільському клубі зібралася молодь ворожити на судженого, кусати калиту. По- черзі, щоб не засміятися, дівчата " їхали" на кочерзі кусати калиту. Тим, кому вдалося вкусити калиту доля обіцяє бути щасливим, а хто був не дуже вправним, ішов від калити вимазаний сажою, але в нашому випадку - помадою. Саме завдяки ворожінню це свято набуло таку популярність серед молоді.
