Наші легенди та мікротопоніми

Легенди села Воронківці

Легенда про Ревуху

  Село Воронівці розташоване на мальовничих берегах річки Случ. Правий берег річки місцями на десятки метрів вищий, аніж лівий. Обидва береги з’єднані греблею з мостом і двома кладками. Біля кладки, що в центрі села, б’є древнє джерело з прозорою і холодною, приємною на смак водою.

  Це джерело називають «Ревухою». Старожили переповіда-ють: колись вода з цього джерела виривалася з такою силою, що аж ревла. І було той рев чути за десятки верст від села. Тому нарекли голосне джерело Ревухою. Ще навіть у післявоєнні роки на лівому березі Случі на віддалі було чути шум Ревухи. Тепер вже тільки поблизу самого джерела чується плескіт і шум води.

 

   А ще в селі переказують цікаве повір’я: хто з приїжджих неодружених хлопців чи дівчат нап’ється води Ревухи, той обов’язково одружиться в селі.

    


ОПОВІДЬ ПРО ІСНУВАННЯ ВОРОНКОВЕЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

За народними переказами в селі Воронківці стояла церква за річкою на узвишші,  на валу, який називався «Замчисько» тепер «Висілок» і що ця церква пішла під землю.

   Під час танення снігу весною чи в дощову погоду пагорб , де за легендою стояла церква, обвалюється разом із землею і звідти часто випадають людські останки. Кажуть якось стався такий обвал, що навіть було видно гроби, пофарбовані в червоний колір. Отже,колись на цьому місті було кладовище, а в ті часи кладовища знаходились при приходських церквах на «погостах».

  У 1839 році, за словами колишнього священника Варфоломія  Корженівського, на пагорбі ще було видно кам’яний хрест. З південного боку зберігся земляний вал і назва «Замчисько» дає право стверджувати, що на цьому місті знаходилось якесь укріплення(замок).Також із цього випливає і те, що в Воронківцях в давні часи стояла церква на лівому березі річки на валу. Це підтверджує і те, що ерекції 1734 року про кількість земельних угідьворонко-вецькомусвященнику назначається »сообразно с давними эрэкциями».

                            МОГИЛКИ

За городами на Висілку та на Колкахрозкинулись пшеничні поля. Але якщо добре придивитися то на цих полях є невеликий горбок, підвищення. Це підвищення колись було насипане і в ньому було поховання. Старожили ще  пам’ятають, що тамстояли хрести. Але з часом хрести повалились, а курган був розорений. Та поле назву за собою залишило. В селі і тепер кажуть: « Була на полі коло Могилки».

                         ГРАФСЬКА      КРИНИЦЯ

     Є у нас на Горі (так називається одна із частин села) непримітне джерело. Криничка заховалася в долині  в пахучій зелені трави напуваючи людей в літню спеку прохолодною водою .В зимову хуртовину до  незамерзаючого джерела селяни ходять набрати води та приганяють напоїти корови.

      А колись до цієї криниці приїзджали  підводи запряжені двома парами коней з великими бочками на возах. В бочки  заливали джерельну воду і везли для графа. Воду набирали регулярно видно вода була графу до вподоби. Тільки ніхто не знає для якого графа брали воду .А криничка і по цей день Графська.

                 ЛЕГЕНДА ПРО НЕВІСТКУ І СВЕКРУХУ

      Якось у суботу ввечері, перед Великоднем, зібралася невістка до церкви. Свекруха ж затялася її пускати до храму, мовляв, ще не всю роботу вдома переробила! Але невістка не послухалася лайливу чоловікову матір, зібрала в кошик все, що потрібно брати на освячення, і наперекір свекрусі пішла до церкви. Услід свекруха спересердя наздогнала молодицю лайкою і прокляттям: «Щоб ти пішла і не вернулася! Щоб ти крізь землю провалилася!» Так і сталося. Пасхальної ночі під час всеношної служби пішла церква , разом із прихожанами, під землю…

    Існує повір’я, якщо у Великодню суботу вночі прийти на місце, де колись стояла церква, і прикласти вухо до святої землі, то буде чути як на ній дзвони дзвонять і долинає з-під землі церковний пісне спів.

        Перед Водохрещем 2014 року громада села поставила на місці де провалилася церква дерев’яний хрест. Хрест був освячений протоієреєм Андрієм настоятелем Свято-Михайлівської церкви.

        ЛЕГЕНДА ПРО «ЩУРОВУ ДОЛИНУ»

    На околиці села, на шляху в напрямку Старокостянтинова, є долина, яку називають «Щурова  долина». Старожили розповідають, що давним-давно цією долиною цілу добу кудись організовано простувало полчище пацюків. Було їх стільки, що долиною не можна було ні перейти,ні переїхати! Відтоді почали називати цю долину Щуровою.

МІКРОТОПОНІМИ

Воронківці

Назва населеного пункту      село ВоронківціСтарокостянтинівського району

Частини села:    Село, Загребля, Колки, Висілок, Гора або Перша бригада. Село – це центр села.  Загребля  - село розділяє річка Случ , через річку зроблена гребля. За греблею стали давати участки землі і поселились люди тому цю частину села називають Загребля. Висілок – люди, що відселились від центру села на нові поселення. Колки – невідомо. Гора – частина села розміщена на підвищенні на горі. Цю ж частину села ще називають Перша бригада. В колгоспі село поділялося на бригади.Бригад в селі було чотири. Але назва закріпилася лише за Першою бригадою.

     Вулиці   Під час газифікації села повинні бути назви вулиць. Тому при складанні плану газифікації села технік –будівельник Снігур Іван Сифонович назвав усі вулиці села.

Сади   В селі є колгоспний сад та залишки панського саду. Колгоспний сад при посадці яблунь був розбитий на три квартали . В обіході села так і кажуть : був в саду в другому кварталі. Залишки панського саду у вигляді плодових деревта кизилу можна побачити на території Воронковецької загально –освітньої школи.

   Долини   На території села є Щурова долина.Колись давно,згадують, переміщались по цій долині велика кількість щурів.

Підвищення, горбки     Є в нашому селі два підвищення. Одне знаходиться на Висілку друге на Колках  це Могилки. Колись давно, розповідають старожили, що на цих підвищеннях стояли хрести. З часом хрести повалилися, а так як ці   місця підвищення розташовані  в полі то розорались тракторами. Та назви за цією місциною який називається Виспа . Назва цього горбка невідома. Та всі останки дуже давніх поховань.

Назви криниць   Назви криниць походять у нас  від імен або прізвищ біля кого була викопана криниця, або як на цю людину в селі казали чи прозивалися. Так у нас е криниці  Гарісонова, Костички, Багрова,Ц веїхи та інші. Є у нас ще Графська криниця. Розповідають, що до революції до цієї криниці по воду приїзджали  підводи  запряжені двома парами коней з великими бочками на возах. Казали що це вода для графа. Отже криниця стала Графська.

Назва джерел   В нашому селі є ще і джерело Ревуха. Колись вода з цього джерела виривалася з такою силою, що аж ревло. І було той рев чути на десятки верств від села. Тому і нарекли голосне джерело Ревуха.

Назви річок   Через село протікає річка Случ.

Назви полів Верхнячина - недалеко від села Верхняки. Радгоспне- поле належало до радгоспу ,а потім предали до колгоспу . Малашівка – невідомо чому така назва. Полігон – поле де раніше був танковий полігон.

Назви доріг   Шлях  -  грунтова  дорога від Старокостянтинова до Воронковець. 

(записала зав. бібліотекою с. Воронківці - Самолюк Г. Д.)