Благослови,
Боже, і отець і мати своєму дитяті косу - русу
розплітати.
Обряд весілля село Григорівка
Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Записано зі
слів Обоз Ольги Іванівної ( в дівоцтві
Гадайчук) жительки села Воронківці Старокостянтинівського району Хмельницької
області уродженка села Григорівка.
Весілля
розпочиналося в четвер-пекли коровай. Це мала робити хрещена мати або хрещений
батько. Отже в їх хаті збираються чотири жінки, обов’язково ті що, перебувають у шлюбі і
мають чоловіків. Стають по дві одна проти одної. Кажуть: Пані дружбо, пані співдружбо просимо ради
. Хай Бог благословить відказують
другі. По-перше: Хай Бог благословить.
По-друге: Хай Бог благословить. По-
третє: Хай Бог благословить. Співають:
Благослови, Боже, і отець і мати своєму
дитяті коровай випікати.
Жінки,
одягнені в гарну вишиту сорочку, тернова хустка на голові, починають місити
коровай. Місять довго, щоб вийшов гарний, не розрепався. Потім починають виробляти
і розміщати у форму. Це мав бути великий, гарний коровай десять та більше
кілограмів. До речі; моя братова, Тетяна Іванівна Гадайчук, спекла їх велику
кількість для односельців. Я навіть не можу уявити скільки.
Після того, як коровай зійде, саджають його у
піч, яку раніше гарно напалили. В цей час, поки коровай печеться, жінки гарно
співають весільних та й не тільки пісень. З Божою допомогою коровай спікся на
славу.
П’ятниця: приготування до весілля і в молодої
і в молодого (закололи свиню, готовлять страви).
В суботу під вечір молода вбирається в
гарне плаття чи в спідницю з блузкою. На голову одягає багато різнокольорових
стрічок, а зверху віночок. Бере під пахву, загорнутий в біленьку перкальову
хустинку, калач і йде до найближчої подруги або двоюрідної сестри запрошувати
на весілля дружок.( Мати молодої і молодого запросили на весілля гостей в
суботу по обіді.)
Молода з
старшою дружкою йдуть по всіх дівчатах, які мають бути запрошені, по селі звучать
їх пісні. Нарешті всі дружки запрошені приходять до молодої до дому. Весільна
мати посилає молоду з дружками запрошувати, на завтра неділю, на весілля батьків молодого і його
самого. Тим часом, так само, молодий запросив на весілля своїх друзів(боярів).
І також іде до молодої з боярами запрошувати її та її батьків на неділю на
весілля. Батьки молодого запрошують молоду з дружками до своєї хати на вечерю. Батьки
молодої теж запрошують молодого з боярами до столу. Вечеряють порізно. За
столом пісні, жарти, сміх, радість.
Нарешті далеко за північ молодь розходиться.
Молода з деякими дружками(які не бояться батьківського гніву) йде ночувати до
старшої дружки. Молодий теж з ними, а ще охочі бояри йдуть також. Всіх
розмістити на діжках нема як, то лягали на підлозі спати. Жарти , сміх,
шепотіння- хіба можна виспатись, а вже світає. Ось такі вони ничлії в суботу в
молодят.
Рано-вранці молода приходить додому з
дружками. Починає себе готувати до вбрання весільної сукні. Волосся заплетене у
дві коси тісно на кінці з кісниками зав’язані. Кухня працює на повну. Всі дуже
заклопотані. Нарешті все починається.
Від молодого приходять два (хто заможніший
чотири) свати зі своїми дружинами по рушники. Це рідні або двоюрідні брати
молодого чи дядьки. Молода оперезує рушником свата, а свашку – хустинкою.
Починається торг, сміх, жарти. Потім молода одягає сукню, туфлі їй допомагають
в цьому дружки.
На великій хаті( залі) зібралися весільні:
дружки, свати зі свашками, близька рідня. Посеред залу ставлять табуретку, а на
ній велику подушку. Всі стають кругом і починають співати:
Вже стілець
поставлений
Гребінець
положений
Тільки нема
однієї
Марії
молодої
Сивий
соколоньку(2рази)
Привиди нам
дівоньку
З комори до
хати
Косу-русу
розплітати
Всі чекають,
а соколонько не спішить. Співають вдруге потім втретє. Нарешті брат заводить до
хати молоду. Вони тримаються за хустинку з двох боків. Брат садовить на подушку
молоду. Спереду і ззаду молодої стають дві жінки родички.
Перша говорить:» Пані дружбо, пані співдружбо!
Просимо ради»
Друга
відповідає: « Хай Бог благословить»
Перша «По перше»
Друга « Хай Бог благословить»
Перша « По друге»
Друга « Хай Бог благословить»
Перша « По третє»
Друга « Хай Бог благословить»
Всі
співають:
Благослови
Боже ,благослови Боже
І отець і
мати
Своєму
дитяті
Косу-русу
розплітати
Брат
підходить до молодої і починає розв’язувати кісники, а вони ж зав’язані міцно.
Трохи помучився поки їх розв’язав і став розплітати коси. Починають співати:
Брат косу
розплітає
Брат косу
розплітає
До
сестроньки промовляє
Не йди
сестронько заміж
Не йди
сестронько заміж
Бо й рожа
розцвітає
Бо й рожа
розцвітає
Хто ж її
обламає
Обламають її
люди
Жаль матінці
буде
Де в кого
вже й на очах сльози. Підходить мати молодої
Співають:
Дай мати до коси масла
Бо я тобі корови пасла
Хоч пасла не пасла
Дай
мати до коси масла
Мати має в
руках пляшечку з « репейним» маслом і
мастить коси молодої, а сама потихенько плаче, розчісуючи доню. Потім вже старша
дружка, а більшість та сама моя братова Тетяна Іванівна, робить зачіску молодій
і чіпляють вельон. Під вельон зав’язують розову та голубу стрічку і віночок.
Поки йде це дійство вернімося до дому
молодого. Тут зранку збирається родина і бояри. Вони приносять гильце із сосни
чи ялини. Світилки починають вбирати гильце зробленими із стружок квітами і
довгими смужками зі стрічок( у молодої теж ранком у неділю вбрали гильце).
Верхівку на гильце вішає молодий. Це велика гарна квітка. Співають: Половину гильця звили
Ще ж ми горілки не
пили
Ой, Романе, серце
Викупи в нас гильце
Як не будеш викупляти
Понесемо продавати
Понесемо до торгівки
За пляшку горілки
Всі гості
виходять на подвір’я. Молодий виходить з двома хлібинами, загорнуті в біленькі
хустинки, під пахвами. За ними виходить мати, яка тримає миску з житом,
цукерками та дрібними грошима. Починає обсипати молодого. Дорослі, а особливо
діти збирають цукерки та копійки.
Співають: Мати, Романа родила
Місяцем обгородила
Зорею
підперезала
На
село виряжала
Так як у нас
в селі церква була закрита ( з неї зробили клуб) то до шлюбу молодята не йшли.
Розписувалися- реєстрували свій шлюб в
будній день в сільській раді. Молодий заплатив за молоду 1 рубель 50 копійок
(Так, жартома, колись казав мій чоловік) і вже чоловік і жінка.
Весілля в повному складі від молодого рушає до
молодої. Перший боярин несе гильце і танцює з ним всю дорогу. За ним другий несе
коровай. Дівчата-світилки теж вискакують з гурту і танцюють. Музики грають цілу
дорогу з невеличкими перервами щоб могли співати гості, які йдуть позаду
молодого. Біля молодого йде старший боярин, далі всі гості. І тут на дорозі
переймають весілля.
Перейма на дорозі. Серед дороги стоїть
стілець, на ньому цілушка хліба з дрібкою солі. Біля стільця стільця стоїть
хлопець чи чоловік, або і гурт чоловіків.
Співають: Нащо ви нас переймаєте,
Чи то ви нас
тай не знаєте,
З чужої
сторононьки
З чужої
намовоньки
Якщо це
хлопчики то дають їм гроші, а якщо
дядьки – горілку. Цілушку хліба боярин забирає із собою.
Під гарну музику весілля рушає далі.
Гості
співають: Чорная гречка біле
насіння
Скажіте,
люди, де тут весілля
Вкоторій воно
хаті.
А в тії хаті
весілля,
Де заметене
подвір’я.
Музики грають,
Дружки
співають,
Вони нас
виглядають.
Нарешті
прийшли. Гості співають:
На день добрий тому
Хто є в цьому
дому
Старому й
малому
Богові святому
Весільні
молодої відспівують з сіней
Бодай здорові
були,
Що ви нас не
забули
Старого й
малого
Ще й Бога
святого.
І так
тричі. Далі гості молодого:
Вийди мати з
хати
Свого зятя витати
Бо на зятя
дрібний дощ іде
Бо на зятя
заметіль мете
Бо на зятя
непогодонька
Дрібний дощик –
невигодонька.
З хати
виносять стола, на ньому горілка, закуска. Виходить теща з тестем. Наливають в стопки горілки собі і зятеві.
Надпивають по ковтку, а решту виливають через свою голову назад себе.
Співають: Теща зятеві рада
Вирвала винограда
Поклала на
тарілку
П’є до зятя
горілку.
Запрошують
зятя до хати.
Викуп молодої
За столом на
покуті під образами сидить молода, біля
неї менший брат з качалкою, з двох боків дружки. Просять викуп. Бояри починають
сипати на тарілку дрібні копійки. Крик, сміх, галас- мало. Підходять
перев’язані рушниками свати.
Дають вже папір’яні гроші- моло. Тут молодий
дістає з кишені суму, яка всіх задовільнить. Торг відбувся. Молодого пустили до
молодої за стіл. Всі розсідаються де є місце. Коли не вистачить місця (кімнати
невеличкі) буде другий захід.
Мати з батьком молодої, запрошують всіх
наливати. З гарними побажаннями вітають дітей (пускають колію) і всі випивають
і закушують, що є на столі. Таких різних блюд, як зараз тоді не було. Потім
гості по черзі вітали молодят. І так весілля продовжувалось. Сміх, жарти,
пісні, танці під духовий оркестр. Вийшли на вулицю танцювати, зайшли за стіл
другі гості. Стіл поповнився знову. Підставляли закуску і випивку.
А на вулиці танці та такі, що аж пилюка
догори летить. Музики грають, а як гарно співають. Молодий і молода танцюють
свій танець. До них приєднуються всі інші. Ми малі підлітки теж ішли танцювати.
Нас ніхто не виганяв. Це було дуже здорово, бо я дуже любила танцювати і
співати. Танці продовжувалися протягом години і більше.
Лунає марш ,
музикант говорить: « Просив батько та мати за святковий стіл !» Всі заходять
знову за стіл. Наливають знову і гукають
«Гірко!» Всі підхоплюють і так безліч разів за весь день.
Гіркая
,гіркая, гіркая вода
Нехай
поцілується пара молода.
Молоді міцно
цілуються. Вже знову гарно випили, закусили:
Їли бояри їли
Півтора вола
з’їли
На столі – ні
кришечки
Під столом –
кісточки
Це дружки
співають боярам. Знову сміх, жарти. Дівчата співають молодій: Ой у полі сивий коник
По полю, по полю
Як я буду
привикати
Мій милий з
тобою
Як я буду привикати
Із тобою жити,
Як ти мені не
дозволиш
З іншими ходити.
Не на те я тебе
брав
Не на те женився,
Щоб ти з другими
ходила
Я на те дивився.
А на те я тебе
брав
І на те женився,
Щоб з другими не
ходила ,
А я не журився.
І ще лунає
багато пісень, всіх і не запам’ятаєш.
Ось і вечір. Молодята і всі гості після
шалених танців, всідаються за стіл. Прийшла пора роздавати коровай, який
принесли і поставили на стіл перед молодими.
Хрещений батько, підперезаний через плече
рушником, готується різати коровай. Два бояри з тарілками стоять рядом ф чекають, щоб розносити коровай. Дві жінки
знову дають благословення: « Пані дружбо, пані співдружбо ! Просимо ради» « Хай Бог благословить». І так три рази. «
Просимо цьому дитяті , коровай роздавати». Хрещений вирізує круглу середину і
віддає молодятам. Далі ріже по черзі скибку і кладе на тарілку. Весільна мати
кладе зверху подарунок (обсилання) і боярин гукає : « Пані молодої, пані
молодого! Десь тут є хрещена мати Надія, як має бути, нехай дає чути.»
Підходить Надія, забирає коровай, а на тарілку кладе свій подарунок або гроші.
Боярин несе це і кладе перед молодими. Спочатку обдаровують короваєм ближчих
родичів, а потім віх запрошених.
На цьому весілля в молодої закінчується. Мати
готує молоду в невістки. Для цього вже зв’язані клумки з приданим і подушками.
Бояри беруть на плечі ці клумки, їм треба їх нести до молодого додому.
Шикується весільна процесія. Попереду знову
боярин з гильцем, далі боярин з короваєм молодого. За ними молодий з молодою.
Молода теж з двома буханками хліба під пахвами. Йдуть гості, дружки з молодою
до молодого вже не йдуть.
Співають: Ой, матінко моя.
Вже ж бо я не
твоя.
Вже ж бо того
пана,
Що за нього
віддана.
Місяцю горішку
Світи нам
доріжку
Щоб з дороги не
зблудити
Молодої не
згубити.
Цілу дорогу
бояри з гильцем і короваєм гуляють під музику. Молоді свашки їм теж
допомагають. Тут молодий доручає своєму старшому боярині свою молоду, а сам вертається за
тещею і тестем. Забирає їх і веде до себе додому. Всі разом заходять на
подвір’я молодого. Всі вітання, заспіви і відспіви як було це в молодої.
Свекруха
зустрічає невістку і сватів з хлібом- сіллю, запрошує гостей і своїх гостей за
стіл. Потім роздають коровай і
перепій молодого його родині і гостям. В кінці бояри і хрещені танцюють з «
підошвою» залишком короваю на підносі.
Молоду садовлять на стілець і свекруха знімає
з неї вельон, зав’язує її гарною терновою хустиною. В свою чергу молода закидає
на плечі свекрухи хустинку. Потім молода по черзі одягає вельон незамужнім
світилкам і танцює з ними.
На цьому весілля закінчується. Музики ще
заграють пару танців для охочих потанцювати, візьмуть плату і поїдуть. Гості
розійдуться. Молодята йдуть до хати щоб нарешті залишитися вдвох.
Понеділок.
Ранок в
годині одинадцятій в домі молодої готуються нести снідати молодій до свекрухи.
Самі теж себе не обіжають . Вони вже сиділи за столом почастувалися горілкою і
закусками. Починають готовити «тура». Чоловіка одягають молодою, а жінку
молодим. Знаходиться така одежа: кусок тюлі –з неї роблять вельон з якоюсь
квіткою. Одягають якесь старе плаття, а взуття теж старе ще й на розміри
більше. Це молода. На молодому теж якесь непотрібне вбрання. Шапка з одним
опущеним вухом. Може бути кітель військовий, а взуття взагалі якесь
чудернацьке. На штанях біля ширінки прив’язані морква і дві цибулини. Обличчя ,
брови і губи розмальовані сажею та
помадою. Тури готові. Тури йдуть вперед, за ними» музики». Якщо є гармошка чи
баян, а на кришці з кастрюлі або затули від печі грають свашки макогоном. Далі
йдуть родичі.
Співають Молодий молоду, покотив по льоду
Уставай молода, бо холодна
вода
Знову
весілля переймають:
Перейма на дорозі
–
Дайте горілки в
стозі
Чи дати, чи не
дати
Аби нам не
стояти.
Дали пляшку
горілки і рушили далі.
Веде панич пані
В жовтому жупані
Скажіте но люди
Що то з тої пані буде
Всю дорогу
тури жартують, всім кланяються, всіх цілують. Сміх тай годі. Нарешті прийшли до
сватів.
Свашенько не
лякайся
За двері не
ховайся
Не багато нас прийшло
Тридцятеро троє
на подвір’ячко твоє.
Сват зі
свахою вийшли зустрічати гостей. На столі горілка, закуска.
сваха сванечці
рада
Вирвала винограда
Поклала на
тарілку
П’є з свахою
горілку.
Всіх
запрошують до столу.
Тури ще в
хаті бешкетують, всіх цілують і жартують. Сідають на покуті. Гості підходять до
них « перепивати». Хто приносить курку чи півня, хто ще щось небудь смішне.
Крик, сміх, галас. Нарешті тури йдуть переодягатись. А тим часом молодий і
молода вже одягнені гарно по святковому. На молодій хустка, зав’язана
свекрухою. Гості всі сідають. Свати наливають і п’ють за здоров’я і щастя
молодих.
Святий понеділку
Ти нам спортив
дівку.
Підняв
спідничину
Порвав
сорочину.
Де той дядько Йосип,
Що горілку носить
Під пахвою тисне
Нехай вона йому
скисне.
А де ж наша весільная
мати
Обіцяла по три чарки
дати –
Першою з калиною, другою
з малиною,
Третьою з ягідками за
своїми діточками.
Мати йде з
графіном горілки з ягодами ї наливає кожному по трохи.
А де ж ми
подінемось
Як весілля
минеться.
Підемо блукаючи
Весілля шукаючи.
Нарешті
вносять велику миску або тазік.
Наливають теплої води і просять весільну матір( тещу) присісти на стілець
і занурити ноги у воду. Тут зять з кропивою тре і миє тещі ноги. Всі гості
підказують жартуючи, що і як потрібно робити. Вже у тещі ноги як столовий
буряк, а зять все «миє ». Потім старанно
витирає рушником, взуває тещу в нові чоботи, які сам купував. Всі співають:
Чоботи, чоботи
ви мої,
Наробили
клопоту ви мені.
А за тії
чоботи, що зять дав
Він за тії
чоботи дочку взяв.
Теща
співає: Ой зятю мій, зятю хороший,
Закопала під
вишнею гроші.
А як будеш
дочку любити
Будеш мої
гроші лічити.
А я свого зятя
обдурила
Взяла тії
гроші пропила.
Ой зятю мій,
зятю хороший,
Люби мою дочку
без грошей.
Гості
сідають за столи обмивають тещині чоботи:
Ой гонила Маруся до
череди,
А казала нам
гуляти до середи.
За дівочою
красоту
Розійдемося в
суботу.
Молода
розрізає на скибки калача( який печеться разом з короваєм називається» шишка») і розносить всім гостям.
Всі виходять на вулицю. Старший боярин бере гильце, до якого вже прив’язали
пляшку з горілкою, вилазить на високе дерево в господі і прив’язує його до
гілки.
Під жарти і
сміх з подякою і найкращими побажаннями гості розходяться.
Обряд
весілля записано з уст жительки села Воронківці Обоз Ольги Іванівної 1950 року
народження Старокостянтинівський район Хмельницька область. Ольга Іванівна в дівоцтві Гадайчук, народилася в селі
Григорівка (сусіднє село від Воронковець).
Від юнацтва, пам’ятає як проходило
весілля в її рідному селі і поділилася своїми спогадами.
Колядки
У Віфліємі нині новина
У Віфліємі
нині новина
Пречиста
Діва родила сина (2р)
В яслях
повитий поміж бедляти
Спочив на
сіні Бог необ’ятий (2 р.)
Вже Херувіми
Славу співають
Ангельські
хори Хреста вітають( 2 р.)
Пастир
убогий несе ,що може
Щоб о дарити
Дитятко Боже( 2 р.)
А ясна зоря
світу голосить,
Месія щастя
й радість приносять.(2 р.)
До Віфлієму
спішіть всі нині
Бога вітайте
в бідній Дитині (2 р.)
За світлом
зірка десь аж зі сходу
Ідуть три
владики з княжого роду (2 р.)
Золото
–дари, кадило –миру
І з чистим
серцем несуть в офіру(2 р.)
Ісусе,
милий, ми не багаті
Золота в
дари не можем дати(2 р.)
Та дар
цінніший несем від миру,
Це віра
серця і любов щира (2 р.)
Глянь оком
щирим, о Божий Сину
На нашу
землю, на Україну( 2 р.)
Зішли їй з
неба дар превеликий.
Щоб Тя
славити а вічні віки(2 р.)
Дивная новина
Дивная
новина,
Нині Діва
Сина
Породила в
Віфліємі
Марія єдина
Не в
царській палаті,
Не багатій хаті,
А в Вертепі поміж скотом
Та всі будуть знати.
Яко Діва
чиста
Марія Пречиста
І рождає і питає
Його, як Нєвєста.
На руках качає
І пісню співає
Всемогучим создателем
Його називає.
О необименний
О непостежимий
Спи ти довго рости скоро
Младенче блаженний.
Скажи право-суддя,
Де хто з вірних буду.
Як зі мною пред Тобою
Стануть усі люди.
І тебе молити,
І тебе просити
Щоби нам з Тобою в царстві
Твоїм вік прожити.
На небі зірка ясно засяла
На небі
зірка ясно засяла
І ясним
світом сіяє
Хвиля
спасіння нам завітала
Бог в
Віфліємі родився.
Приспів
Щоб небо й
землю в єдино з’єднати
Христос
родився – славіте.(2 р.)
В біднім
вертепі в яслях на сіні
Спочив
Владика – цар світа
Тому до
нього спішім всі нині
Нашого жде
він привіта.
Приспів
Спішім з любов’ю
його зігріти
Христос
родився – славіте (2 р.)
Благослови
нас , Дитятко Боже,
Дари нам
нині любов’ю
Вся сила
пекла нехай не зможе
Нас
розлучити з тобою.
Приспів
Благослови
нас ми твої діти
Христос
родився – славіте.
Записано зі слів жительки села
Воронківці Старокостянтинівського району Хмельницької області Обоз Ольги
Іванівної 1950 року народження
Немає коментарів:
Дописати коментар